Уявіть, що чудеса бувають. І можна подорожувати у часі. Мандрівка наша не така далека у порівнянні з багатотисячолітньою історією людства. Усього два десятиліття, а точніше 22 роки і кілька місяців. Отже, Річки, 1985 рік.  

Через село проходить дорога, вздовж якої Вас привітно зустрічають написом «Пийте на здоров’я» яскраві колодязі з сліпуче білою огорожею.

На «п’ятачку» у центрі стоїть новенька колгоспна контора. Біля неї охайні зелені насадження, майорить червоний прапор, поряд «Дошка пошани» з портретами передовиків сільського господарства, обличчя яких, на жаль, розгледіти неможна. Стоять «Жигулі», мотоцикл, велосипеди, гомонять люди.

За річкою будується вулиця Молодіжна. В нові цегляні будинки вселяться молоді сім’ї колгоспників, вчителів, медиків.

Навпроти контори - Будинок культури, обнесений рівненьким штахетом, оточений агітплакатами, з яких дивляться на нас тракторист та доярка. На даху красується велика червона зірка.

Єдине, що залишилось незмінним з тих часів – це калюжа між конторою і БК.

Біля стели також плакати: з Іллічем та Воїном-визволителем. У 1985 році Країна Рад відзначала 40 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні.

Нова споруда Сільської Ради ще не ховається за ялинками. Краєм ока видно і вчительський будинок.

Якраз навпроти сільради магазин «Культтовари». Якщо порахувати велосипеди при вході, то можна зробити висновок, що в ньому чимало покупців.

Далі за цим магазином кафе «Річанка», а за ним «Хозмаг».

На вулиці Центральній є ще кілька магазинів. За «Сільпо» бачимо вивіски «Хліб», «Взуття», «Тканини». Біля них чимало людей: хто іде до магазину, хто уже скупився, а хтось зупинився потеревенити зі знайомими.

Були також «Продовольчі товари», «Одяг», «Меблі».

Центральна автобусна зупинка з великою букво «А» на даху. Тут і каса, і невеликий зал очікування, поряд дошка оголошень, лавка. Як раз підійшов автобус, який повезе річан до міста.

Новий місток. І річка ще повноводна. На жаль, час назад повернути не можна. І треба повертатися в ХХІ століття. Ті Річки, якими Ви їх побачили на цих фотографіях давно в минулому.

На жаль, час назад повернути не можна. І треба повертатися в ХХІ століття. Ті Річки, якими Ви їх побачили на цих фотографіях давно в минулому. Якщо хочете щоб вони лишилися у Вашій пам’яті такими, далі не читайте.
Наше село 2007 року вражає своєю занедбаністю і розрухою. Колодязі ті давно вицвіли і похилилися, огорожі розсипалися не без сторонньої допомоги.
Контора все ще стоїть, але, ходять чутки, їй вже не довго лишилося. Буде те, що і з дитячим садком – розберуть на цеглу і продадуть по частинах. Після того як правління розореного колгоспу перебралося в інше приміщення, поржавіла «Дошка пошани» ще кілька років стояла, а потім кудись поділася, мабуть на металобрухт здали. Кущі розрослися – їх уже давно ніхто не підрізає. Стяга червоного, звичайно, теж немає.
Молодіжна вже давно добудована і обжита. Це найбільш густо населена вулиця села. Хоча діти тих молодих сімей вже виросли і потихеньку роз’їжджаються з Річок.
Агітплакатів коло Будинку культури не має, це і не дивно, але кудись подівся і штахетник. Зірка також зникла.
Магазин «Культтовари» перебудований, у ньому знаходиться «Закусочна». Кафе занедбане, воно давно не працює. А там, де стояв господарчий магазин тепер кущі. Інші магазини перепрофілювалися. І стільки людей можна у центрі побачити тільки у базарний день.
Зупинка свій вигляд змінила. Не на краще, скажу я Вам. На такому ж автобусі можна проїхатись і зараз. Автобуси та маршрутні таксі ходять із Сум та Білопілля до Річок по кілька разів на день. На кожні вихідні привозять вони вихідців з села додому, а потім знову забирають до міста на весь робочий тиждень.

На головну
Інші фотоальбоми
Зворотній зв"язок

Сайт управляется системой uCoz